Залізничний вокзал у Коломиї

Розповідають, що одразу після того, як почав діяти вокзал, на деякий час сюди перенісся центр світського життя міста: всі хотіли подивитися на диво техніки — паротяг. Вокзал став своєрідними воротами, через які їхали люди з Карпат і Прикарпаття у світ, а зі світу — на Гуцульщину та Покуття. Цією залізницею користувалися автор «Дон-Жуана з Коломиї» Леопольд Захер-Мазох, австрійський письменник Карл-Еміль Францоз, польський етнограф Оскар Кольберг. Зі світочів української культури сюди приїздили Іван Франко, Микола Лисенко, Михайло Коцюбинський, Олена Кульчицька та багато-багато інших людей.

Важливість міста як стратегічного транзитного пункту та сировинної бази стало поштовхом для будівництва австрійською адміністрацією залізничної гілки Львів – Ходорів – Станіслав – Коломия – Чернівці. Будівельні роботи були розпочаті навесні 1865 р., а вже влітку 1866 р. – закінчили. За цей час збудували залізницю, яку фінасував анґлійський банкір Дж. Брессей, від Львова до Чернівців, завдовжки 670 км. Одночасно з прокладанням колії в місті почали споруджувати залізничний вокзал, чи двірець. Його приміщення здали в експлуатацію наприкінці серпня 1866 р. Тодішня періодика відзначала, що “споруда двірця архітекторам вдалася” і що вона є “однією з кращих в Галичині”. Першого вересня 1866 р. урочисто відкрили Львівсько-Чернівецьку “Цісарсько-королівську привілейовану залізницю імені Карла Людовика”. Новому сполученню Львів – Чернівці тодішні ґазети надавали великого значення. Зокрема “Gazeta Lwówska” писала: “Щойно прокладена лінія через Ходорів, Станіславів, Коломию до Чернівців проходить через землі багаті на худобу, зерно і корисні копалини … Акціонери одержать великі дивіденди…”. В цей час приміщення вокзалу виявилося затісним, а тому 1867 р. його розширили. Ще одна реконструкція відбулася 1898 р., а згодом, в 1902 р. – добудовано ще одне крило. З цього приводу “Gazeta Kołomyjska” зазначала: “Нарешті Коломия дочекалася нового двірця”. Відтоді коломийський вокзал набув сучасного вигляду. Вигляд двірця дещо змінили радянські війська у липні 1941 р., коли вони панічно тікали перед натиском німців.

Задаймося ціллю виявити найхарактерніші ознаки

об’ємно-просторову структуру та зовнішні композиційно-візуальні ознаки малих вокзалів і пасажирських будинків залізничних станцій Галичини від їхньої появи до початку ХХ століття. До того ж зважаймо насамперед на сучасний стан цих будівель.Залізничний транспорт появився на початку ХІХ ст. у розвинених країнах Європи завдяки низці технічних винаходів, науковому поступу, економічному прогресу та політичній кон’юнктурі. До середини століття в Європі уже була мережа, яка стрімко наближала віддалені території та сприяла найзагальнішому обміну. З поширенням залізниць у Північній Америці та у Британських колоніях новий вид транспорту став світовим явищем. В Австрійській імперії у 1820-х роках появилось перше на континенті пасажирське кінне колійне перевезення (між Богемією та Верхньою Австрією), а від кінця 1830-х років активно розбудовується власна мережа залізниць.

Від появи залізничного сполученння у коронному краї Галичини і Лодомерії (Володимирії/Волині) у 1860-х роках одночасно з прокладенням залізничних шляхів будувалися станційні будинки, які були достатньо різними за розмірами, поверховістю, стилістикою. На одній і тій самій залізничній гілці тепер трапляються будинки, які будувалися і перебудовувалися у різний час.Враховуючи сучасне розуміння типології та параметрів пасажирських споруд і вокзалів, з певноюумовністю та найзагальнішим чином за зовнішніми ознаками і розмірами на досліджуваному терені до тепер сформувалися чотири основні типи залізничних пасажирських станційних споруд:

– великі вокзали – Львів, Івано-Франківськ/

Станіславів, Тернопіль;

– середні вокзали – Дрогобич, Золочів,

Коломия, Сокаль, Стрий, Хирів та інші;

– малі вокзали;

– пасажирські платформи та споруди (з навісами, павільйонами).Наша увага скеровується передовсім на малі залізничні вокзали.Трасування залізничних колій відбувалося у підпорядкуванні уже існуючим поселенням, територіальним об’єктам та землеволодінням. За просторовим укладом практично усі малі вокзали мають берегове розташування будинків відносно колій, навіть у тупикових гілках залізниць, як наприклад, в Іване-Пустім чи Трускавці. Острівне розміщення пасажирських споруд помічаємо у Підволочиську та Угринові. Блок будинку, який є продовгастої форми, звернений довшою стороною до перону і майже завжди запроектований із наскрізним проходом через касовий (операційний) зал до передстанційної площі у напрямку до поселення. Будинок має як службову,так і громадську частину, причому громадська частина завжди є у партері. Ділянки при станції часто озеленені; з одного торця будинку розміщується, як правило, криниця з лавочками в оточенні кущів та дерев, а з протилежного – туалети. Трапляється, що туалетні приміщення є у самій споруді, прибудованими безпосередньо до будинку станції, чи сполучені критим переходом уздовж перону, як наприклад,у Копичинцях, Микуличині, Татарові, Рогатині,Хирові та ін. Помітною є територіально-розпланувальна подібність станцій, яка поширена багатьох краях.Більшість досліджених будинків мають однакову поперечну симетричну композиційну схему, або наближену до неї. Ця симетричність акцентується фронтоном, ризалітом чи боковими ризалітами з фронтонами, входом тощо. Поздовжній напрям будівлі теж тяжить до симетрії, яка виражена у двох поздовжніх напрямах спадів даху. Об’ємно-просторовою схемою практично усіх будинків є призмо-подібний блок подовгастої форми малої поверховості з обов’язковою відкритістю до колій . Типові об’ємно-просторові схеми малого залізничного вокзалу Вокзали станцій у Нижанковичах, Городовичах, Поріччі, Татарові, Підмонастирі, Плугові та небагатьох інших мають асиметричну композицію,що є рідкістю Беручи до уваги самі будівлі, то виокремлюються декілька композиційно-стилістичних типів вокзалів у Галичині, які отримали назву за основними зовнішніми рисами та/чи за місцем розташування. Відповідно композиційно-стилістични типом назваємо “розтиражовані” будинки, які виконані за одним проектом, а також типом вважаємо подібні композиційно і стилістично декілька різних за розмірами, конфігурацією пасажирських станційних будинків, які мають спільні візуальні риси. Тип “Круглоарковий”. Виразний пластичний прийом заокруглених віконних і дверних прорізів, а також дрібного аркатурного мотиву під карнизом за слабко розчленованого фасаду призмоподібного блоку будинку бачимо на залізничних станціях Старе Село, Коршів, Коломия та Заболотів . Такі самі будівлі мали станції у Ходорові, Станіславові Хронологічно це, правдоподібно,найстаріший спосіб виконання будівель залізничних станцій у Галичині.Названі будівлі збереглись зовні у майже незміненому вигляді, а перші вокзали Львова –Чернівецький і Карла Людвіґа (1860- ті рр.) – були виконані власне цим стилістичним прийомом Колія Львів – Чернівці, власне тільки на якій наявний названий тип, вступила до дії у 1866 р.і у 1869 р. – до Сучави.

 

 

_______________________________________________________________________________________________

Адреса:

вул. Крип'якевича, 13,

м. Коломия, Івано-Франківська обл.

тел.:(03433) 2-26-68, 7-72-23