Коломия панорама

Ще в в далекому 1990 р було засновано Коломийський осередок спілки народного мистецтва до якої входило длизько 80 митців з Городенківського , Снятинського, Тлумацького , Коломийського, та частини Косівського районів . І вже згодом на основі спілки майстрів народного мистецтва " Журавка " з метою популяризації виробів народного промисла виникла необхідність створення художнього салону , який відчинив свої двері для відвідувачів 26 липня 1996 року

Художній салон, магазин, ПФ

78200 ,

Івано-Франківська область,

Коломийський район,

м. Коломия,

вул. Театральна, 23

тел.: +38 0 (3433) 2-02-63

тел:+38 0 (67) 730-63-47

    Кіноанонси 

МЕНЮ :

КОНТАКТИ :

Детальніше за адресою :  http://vk.com/strichkakinotakava

Розмістилася «Весела оселя», в якій є музей гумору, у невеличкій залі старовинного будинку з товстими стінами та високими стелями у середмісті Коломиї. Експонатів чимало- понад півтисячі книжок та періодики українського гумору, збірники анекдотів і тостів, чимало компакт-дисків із записами виступів українських гумористів, аудіокасети та фільми – класичні комедії українського кіно.

Окрім українських гумористів пошановано творчість закордонних сміхованців. Є понад сотня видань з Росії, Англії, Польщі, Франції, США, Італії і навіть Китаю. Ці та інші країни представлені у сувенірах, картинах, виробах. Окремий куток під назвою «Еко-Genius» належить відомому карикатуристу, гумористу, художнику, видавцеві журналів «Комар» і «Лис Микита» Едвардові Козаку (ЕКО).

Інтер'єр музею спроектував коломийський художник, член Національної спілки художниківМирослав Ясінський. Великою мірою допоміг молодий художник і карикатурист Ігор Бежук.

Автор ідеї Микола Савчук вдячний за допомогу і голові обласної державної адміністрації.

Михайло Вишиванюк, після оглядин Центру гумору «Весела оселя» сказав, що новостворений гумористичний музей внесуть до каталогу туристичних маршрутів області «і він буде одним із найвідвідуваніших»,

«Музей мені надзвичайно сподобався, бо де є гумор- там є майбутнє,- зазначив голова ОДА. - Я деколи люблю посміятися сам з себе і дуже поважаю тих людей, які вміють жартувати, вміють сміятись. Адже сміх - це здоров'я, і не тільки здоров'я, сміх -це і ліки від всіляких недоліків, тому сміх корисний»,- переконаний Михайло Вишиванюк.

В музеї Центру гумору окрім постійно діючої виставки, яка буде доповнюватися, Микола Савчук планує проводити майстер-класи для гумористів-початківців, літні школи, симпозіуми карикатуристів і шаржистів, виставку їхніх робіт, різноманітні конкурси, можливо, камерні фестивалі. Також у його планах є видання довідкової літератури про сатиру і гумор, деякі тематичні видання. Осередком цього всього буде «Весела оселя».

Микола Савчук гостинно запрошує мешканців та гостей Прикарпаття, які будуть їхати до Коломиї або через Коломию, щоб вони завітали до Центру гумору, мали змогу побачити все, що є у «Веселій оселі», посміхнутися, а заодно щось підказати нового й цікавого.

За спонсорську допомогу на «Веселу оселю» М. Савчук вдячний голові Івано-Франківської ОДА Михайлові Вишиванюку, Героєві України Василеві Ткачуку, депутатам Івано-Франківської обласної ради на чолі з Дмитром Дзвінчуком, Заводоуправлінню будматеріалів (директор Іван Симотюк), адвокатові Михайлу Петріву, коломийським підприємцям Михайлові Андрійчуку, Дмитрові Гладуняку, Богданові Станіславському, Михайлові Шквіруку, Михайлові Барану; підприємцям Зиновію Васильківу з Рожнятівщини і Василеві Чичулові з Снятина; письменникові-гумористу з Канади Романові Коліснику та другові зі США Ігореві Мацьківу. А також коломийській владі за ґрант від Коломийської міської ради у рамках проекту з підтримки малого бізнесу.

Адреса:
Центр гумору "Весела оселя",
площа Т. Шевченка, 12, кв. 2,
м. Коломия,
Івано-Франківська обл.
78200

Телефони:
(03433) 3-46-71 — центр-музей гумору
моб. (067) 260-7403
моб. (098) 494-9616

e-mail: mykola.humoryst@gmail.com

Центр гумору, крім музейної експозиції, має велику бібліотеку (книжки, альбоми, часописи), відео- і фонотеку та можливість демонструвати кінокомедії, слухати компакт-диски. У планах центру гумору — літні школи юних гумористів, камерні фестивалі сміху, виставки, симпозіуми гумористів і карикатуристів, видання жартівливих листівок і довідкової літератури на тему сміхової культури.

Про центр гумору є багато інформації в ЗМІ, інтернеті та на Facebook.

Центр гумору "Весела оселя" надає такі послуги: пише жартівливі привітання з різних нагод (ювілеї, весілля, іменини, вихід на пенсію, перемога тощо); конферансьє і гумористичні виступи на фестивалях, концертах, вечірках, весіллях та ін.; пише відгуки і рецензії на книжки гумору, сатири, альбоми карикатур, виступи гумористів, фестивалі гумору й сатири; створює жартівливі рекламки, агітки, меню, запрошення та ін.; пропонує назви фірм, крамниць, каварень; допомагає написати смішні виступи на урочистих заходах, відкриття виставок, весіллях, бенкетах; готує родинні, індивідуальні, гуртові жартівливі альбоми; пропонує мистецькі ідеї, повязані з гумором.

 Літак призначений в першу чергу для комфортного польоту – зручний салон, немов у машині, і велика площа скляної кабіни дозволяють максимально насолодитися шикарним видом з висоти 300-1500 метрів. Відмінний варіант для романтичного сюрпризу коханій людині.

Окрім іншого надаються ще й такі послуги - Польоти на параплані, мотопараплані, мотодельтаплані, літаку, ознайомлювальний політ та навчання.
польоти здійснюються круглий рік, але тільки по вихідних
можливе перенесення польоту на інший час або день через погодні умови .

адреса: кінець вул.Аеропортної, м.Коломия, Івано-Франківська область
телефон: 0506669927, 0675076177

http://kolomyya.org/entertainment/flights/

Почнемо з найцікавішої пам'ятки міста – Благовіщенської церкви. Побудована вона ще у 1587 роц, і вважається найстарішим дерев'яним храмом Галичини. Поруч стоїть дзвіниця (XVIII ст.) У храмі зберігся старовинний іконостас XVIII ст.. Церква ще має назву «Монастирок» через те, що вона входила до комплексу монастиря. За легендою, тут молився Богдан Хмельницький. Храм надзвичайно малий і тісний, але ідеальний у плані пропорційності і гармонійності. Розташована церква на старовинному цвинтарі.

Не менш красивою є Церква Святого Йосафата (1775 р.), яку ще називають дитячою церквою. Чому дитячою ? А тому, що у радянський час церква була зачинена як храм для молитви, з 1946 року там була військова частина, солдати зруйнували дзвіницю, стіни костелу і таким чином церква стала служити великим приміщенням для дитячого магазину. Були домуровані додаткові приміщення для того, щоб не залишилося нічого, щоб б нагадувало коломиянам про колишній храм. 1 грудня 1991 року Владика Сафрон Дмитренко осв ятив церкву як «дитячу» – для виховання дітей. Таким чином було збережено профіль будівлі було збережено. Автором храму був знаменитий Бернард Меретин, який збудував чималу кількість шедеврів у Західній Україні.

Є у Коломиї ще декілька храмів. Ось наприклад, кафедральний собор Святого Михаїла (1855-1871 роки). З-під престолу цієї церкви витікає джерело, яке зветься Кляштор. Вода х джерела вважається цілющою.

Зберігся у центрі й Римо-Католицький костел Ігнатія Лойоли (1897 рік). Колись його називали «панським», тому-що відвідували його в основному заможні родини. Після 2 Світової війни костел закрили, і за радянської влади він тривалий час виконувався як склад меблевого магазину.

Також є в Коломиї синагога (ХІХ ст.) За зовнішніми ознаками – діюча.

Та й історія євреїв в Коломийському літописі доволі цікава

Вартий уваги костел Святого Миколая (зараз церква УГКЦ, 1874 рік), зведений німецькими колоністами

. Багато в Коломиї є і нових, сучасних храмів. Найбільш помпезним є кафедральний собор Преображення Господнього. Це великий храм збудований за найновітнішими технологіями який вражає своєю красою.

Тепер перейдемо до громадської архітектури. Дійсно, у Коломиї можна зустріти надзвичайно красиві забудови рубежів.

От, наприклад, Музей народного мистецтва Гуцульщини і Покуття. Розташований він у приміщенні Народного дому, збудованого у 1901 році.

Також варто відвідати старовинний польський цвинтар, розташований на вул.. С. Бандери. Недіючий від 1950 років, напівзруйнований. Тут поховано багато жителів Коломиї польської національності.

Символом Коломиї є музей «Писанка

. Більш за все тішить той факт, що це – найбільша писанка в світі! Колекція музею налічує більше шести тисяч експонатів з різних регіонів України та країн світу. Серед експонатів музею є також писанки з підписами відомих політичних діячів України. Будівля була спроектована Ігорем Євстахієвичем Шуманом. Приміщення музею виготовлене повністю з кольорового скла, а загальна площа утвореного таким чином вітражу більша за 600 квадратних метрів. Дотепер місто залишається центром високої культури та духовності, зразком гостинності у Карпатах. Коломия – місто де гармонійно поєднались давнина з сучасністю.

В 1912 році Іван Франко читав тут свою поему „Мойсей". Це був останній приїзд Каменяра в Коломию.

В 1911 році коломияни в цьому приміщенні урочисто відмічали 100-річчя з дня народження українського поета-просвітителя, одного із членів гуртка „Руська трійця" Маркіяна Шашкевича.

Напередодні Великої Вітчизняної війни в приміщенні була розміщена окрема Коломийська погранична комендатура.
До 1990 року в приміщенні знаходився клуб ДОСАФ ( Будинок офіцерів ). В 1990 році приміщення було передано під міський будинок культури.
В 2004 році була проведена державна реєстрація і з цього часу цей будинок носить назву Коломийський міський будинок культури „ Народний дім", скорочена назва МБК „Народний дім".

МБК „Народний дім" являється загальноміським центром культурно-мистецької роботи і всього суспільно-політичного життя міста. Він є центром розвитку всіх жанрів самодіяльного мистецтва. Директором МБК „Народний дім" є Семчук Вікторія Ярославівна, стаж якої складає 13 років культурно-освітньої роботи.

В МБК „Народний дім" відзначаються державні та професійні свята, проводяться тематичні вечори, вечори - зустрічі, ювілейні вечори, лекції та конференції, концерти, виставки, огляди – конкурси, фестивалі.

Віртуальний тур

- абонемент на навчання верховій їзді;
- пікнік (прогулянка верхи та шашлик на природі);
- їзду верхи на коні з інструктором: в манежі, в лісі, в горах;
- вирощування, реалізацію, тренування коней;
- надання пансіону для коней.

Верхова їзда

- oдна година їзди верхи в манежі (з інструктором) - 50 грн;
- oдна година їзди верхи у лісі (з інструктором) - 100 грн;
- aбонемент на навчання верховій їзді (10 занять по 2 год) - 550 грн;
- виїзд на пікнік (min 4 особи, тривалість – 4-5 год) - 200 грн/особа;
- пікнік-меню - 300 грн/особа;
- "Коникові ласощі" (яблука, морква, цукор) - 25 грн.

Катання проводяться щоденно з 11.00 до 17.00

Гуцульська порода коней

Гуцульська — це єдина місцева порода коней, яку розводять на території України. Цю породу виведено українцями Східних Карпат, яких звали гуцулами. Перші письмові згадки про породу були датовані 1603 р.

Порода виведена схрещуванням гірських коней Буковини, Галичини й Угорщини з жеребцями норійського типу — гафлінгерами і пінцгауерами, а також з кіньми східного типу, в тому числі й арабською породою. На початку XX ст. у схрещуваннях використовували чистокровних верхових коней — англо-арабських, а пізніше й кабардинських коней.

Однак існує думка, що гуцульські коні — це прямі нащадки тарпанів, які переселилися до Карпат дуже давно. Близькість гуцульських коней до тарпанів пояснюється великим поширенням серед них зебровидності, яка є характерною для багатьох аборигенних порід.

Основний тип гуцульського коня — запряжно-в'ючний. Тілосклад його масивний, форми тіла округлі, конституція міцна. Тулуб широкий, глибокий, довгий, середньої величини голова з широким лобом, прямим або вгнутим профілем, шия товста коротка, холка низька довга, лопатка крута' кінцівки короткі, широко поставлені, передні — часто з коротким п'ястком і підставлені, задні майже завжди іксоподібні. Середні проміри жеребців (см) — 136—140—159—178; кобил — 132—137—155—167. Масть переважно гніда і руда, зустрічаються також ворона, мишаста, булана з темними відтінками.

Гуцульські коні схильні до швидкого відновлення вгодованості. Відрізняються плодючістю і довголіттям.

Використовують гуцульських коней досить інтенсивно під сідлом і в'юком, на транспортних та сільськогосподарських роботах. Вони добре пристосовані до роботи в тяжких гірських умовах. По гірських стежинах коні цієї породи з в'юком на спині вагою 100 і більше кілограмів проходять до 100 км за добу.

Два жеребці цієї породи по гірських карпатських дорогах в упряжці пройшли за півтори доби 180 км з перервою на ніч.

Основним методом племінної роботи з гуцульською породою коней є розведення "в собі". Для збереження породи, її типу та характерних селекційних ознак у західних областях країни (Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька) проводять роботу по створенню нових племінних ферм.

У породі створені лінії Гургула, Змерлика, Горала, Гробі.

Коні гуцульської породи розповсюджені, крім названих областей, ще в Чехії, Словаччині, Угорщині, Румунії і Польщі.

e-mail: vitalu-an@mail.ru

За словами Івана Франка "І. Озаркевичеві хотілося подати Котляревського галичанам не в оригіналі, а в підгірським киптарі". Іван Франко наводить кумедний і до якоїсь мірі промовистий факт, який стався по прем'єрі вистави: "По першім представленню штуки, котра на числено зібрану публіку зробила сильне враження, роздалися з усіх боків оклики: автор! автор! Довгий час куртина не піднімалася, артисти не знали, що діяти. Вкінці, коли публіка не втихала і щораз голосніше викликала автора, а о. Озаркевича десь не було в близькості, куртину підняли і один з акторів вийшов на сцену, щоб вияснити публіці, що автор сеї штуки вже від 10 літ лежить у могилі в далекій Полтаві. Але розрадувана публіка не дала йому прийти до слова і привітала його такими оплесками і окликами, що він зовсім змішався, що він зовсім змішався, поклонився кілька разів, і не сказавши нічого, зійшов зі сцени..." І "тільки опісля діло вияснилось, - продовжує Іван Франко - і се дало причину до жартливої поговірки, що "в 1848 році Котляревський був у Коломиї".

Зберігся відгук, сказати б, рецензія на першу галицьку виставу, якщо вважати такою лист священика української греко-католицької церкви, просвітителя, людини, судячи з усього, близької до коломийського театру (він, до речі, був учасником першої коломийської вистави), отця Йосафата Кобринського (1818 - 1901), пароха підколомийського села Острів, до свого друга, поета, ученого, просвітителя Якова Главацького (1814 - 1891) у село Хмелеву Чортківської округи (тепер Заліщицького району Тернопільської області). У листі, написаному Кобринським 9 червня (28 травня за старим стилем) 1848 року, безпосередньо по першій виставі "Дівки на виданню", він висловлює своє захоплення і захоплення глядачів виставою і самою появою української вистави у Коломиї. Сьогодні кожен, хто любить коломийський театр цитує ті рядки: "С театру іду і зо мною кілька сот Русинів самих веселих. Не набувбисся на руском дивадлі. Чудо не ігра. То інше діло чути рідне слово, видіти народноє дійствіє..."

створений постановою уряду УРСР в кінці 1939 року в Коломиї в статусі державного театрр. Хоча ще в 1849 році в містечку Коломия вже був заснований перший український народний, аматорський театр — це одна з перших театральних труп на теренах Галичини, яка давали вистави в Коломиї та в містах Галичини. Тому театральне життя в цьому покутському містечку було дуже насичене й радянській владі прийшлося просто узаконити існуючі покутянські культурні традиції.

 Прем'єра першої вистави Коломийського театру "Дівка на виданню або На милування нема силування" за п'єсою І.Котляревсього "Наталка Полтавка" відбулася 8 червня 1848 року. Отець Іван Озаркевич адаптував твір І.Котляревського до життя покутських українців. За словами І.Франка: "І.Озаркевичеві хоітлося подати Котляревського галичанам не в оригіналі, а в підгірським киптарі". 19 жовтня 1848 року, Озаркевич, привіз Коломийський театр до Львова, де коломийці зіграли виставу "Дівка на виданню або На милування нема силування" перед делегатами конгресу української інтеліґенції. Ця подія започаткувала український театральний рух у місті Лева, звідки він перекинувся до Перемишля й Тернополя.

Славу Коломийському театру здобували артисти та режисери: Іван та Іванна БІБЕРОВИЧІ, Йосип СТАДНИК, Володимир БЛАВАЦЬКИЙ, Микола БЕНЦЕЛЬ, Оксана ЗАТВАРСЬКА, Василь СИМЧИЧ, Іван КОГУТЯК, Григорій МАНЬКО, Юрій ТОДОРІВ, Діна ЖОЛОБАЙЛО, Ігор САЛІЙ...