Коломийський академічний театр

За словами Івана Франка "І. Озаркевичеві хотілося подати Котляревського галичанам не в оригіналі, а в підгірським киптарі". Іван Франко наводить кумедний і до якоїсь мірі промовистий факт, який стався по прем'єрі вистави: "По першім представленню штуки, котра на числено зібрану публіку зробила сильне враження, роздалися з усіх боків оклики: автор! автор! Довгий час куртина не піднімалася, артисти не знали, що діяти. Вкінці, коли публіка не втихала і щораз голосніше викликала автора, а о. Озаркевича десь не було в близькості, куртину підняли і один з акторів вийшов на сцену, щоб вияснити публіці, що автор сеї штуки вже від 10 літ лежить у могилі в далекій Полтаві. Але розрадувана публіка не дала йому прийти до слова і привітала його такими оплесками і окликами, що він зовсім змішався, що він зовсім змішався, поклонився кілька разів, і не сказавши нічого, зійшов зі сцени..." І "тільки опісля діло вияснилось, - продовжує Іван Франко - і се дало причину до жартливої поговірки, що "в 1848 році Котляревський був у Коломиї".

 

 

Зберігся відгук, сказати б, рецензія на першу галицьку виставу, якщо вважати такою лист священика української греко-католицької церкви, просвітителя, людини, судячи з усього, близької до коломийського театру (він, до речі, був учасником першої коломийської вистави), отця Йосафата Кобринського (1818 - 1901), пароха підколомийського села Острів, до свого друга, поета, ученого, просвітителя Якова Главацького (1814 - 1891) у село Хмелеву Чортківської округи (тепер Заліщицького району Тернопільської області). У листі, написаному Кобринським 9 червня (28 травня за старим стилем) 1848 року, безпосередньо по першій виставі "Дівки на виданню", він висловлює своє захоплення і захоплення глядачів виставою і самою появою української вистави у Коломиї. Сьогодні кожен, хто любить коломийський театр цитує ті рядки: "С театру іду і зо мною кілька сот Русинів самих веселих. Не набувбисся на руском дивадлі. Чудо не ігра. То інше діло чути рідне слово, видіти народноє дійствіє..."

створений постановою уряду УРСР в кінці 1939 року в Коломиї в статусі державного театрр. Хоча ще в 1849 році в містечку Коломия вже був заснований перший український народний, аматорський театр — це одна з перших театральних труп на теренах Галичини, яка давали вистави в Коломиї та в містах Галичини. Тому театральне життя в цьому покутському містечку було дуже насичене й радянській владі прийшлося просто узаконити існуючі покутянські культурні традиції.

 Прем'єра першої вистави Коломийського театру "Дівка на виданню або На милування нема силування" за п'єсою І.Котляревсього "Наталка Полтавка" відбулася 8 червня 1848 року. Отець Іван Озаркевич адаптував твір І.Котляревського до життя покутських українців. За словами І.Франка: "І.Озаркевичеві хоітлося подати Котляревського галичанам не в оригіналі, а в підгірським киптарі". 19 жовтня 1848 року, Озаркевич, привіз Коломийський театр до Львова, де коломийці зіграли виставу "Дівка на виданню або На милування нема силування" перед делегатами конгресу української інтеліґенції. Ця подія започаткувала український театральний рух у місті Лева, звідки він перекинувся до Перемишля й Тернополя.

Славу Коломийському театру здобували артисти та режисери: Іван та Іванна БІБЕРОВИЧІ, Йосип СТАДНИК, Володимир БЛАВАЦЬКИЙ, Микола БЕНЦЕЛЬ, Оксана ЗАТВАРСЬКА, Василь СИМЧИЧ, Іван КОГУТЯК, Григорій МАНЬКО, Юрій ТОДОРІВ, Діна ЖОЛОБАЙЛО, Ігор САЛІЙ...