Карпатський кінь

Однак, протягом останніх років чисельність чистопородних тварин значно ско- ротилася, а відсутність програми їх вдосконалення поставила цю породу, яка є дуже популярною в країнах західної Європи, на грань деградації. У зв'язку з цим прово- диться цілий ряд заходів. Відкрито проект міжнародної благодійної фундації, який дає можливість відродити гуцульську породу коней. Із загального поголів'я коней Карпатського регіону України значну частину складає випробувана природою і часом гуцульська порода. Гуцульський кінь відноситься до аборигенних гірських порід універ- сального призначення. Сьогодні він досить широко використовується у фер- мерських, лісових та індивідуальних селянських господарствах. Гуцульський кінь, порівняно з іншими породами коней, має значні пе- реваги. На відміну від інших порід гуцульський кінь доживає до 25-28, а іно- ді до 30 років і більше. Часто буває, що у віці понад 20 років кінь ще зберігає здатність до розмноження. Він добре пристосований до суворого гірського клімату, витривалий у роботі, невибагливий до кормів та умов утримання. У зимовий період, коли харчовий раціон становлять тільки сіно і вода, викону- ючи нелегку фізичну роботу, він закінчує трудовий день у кращому стані із меншою втратою ваги, порівняно з іншими кіньми, а з виходом на пасовище швидко відновлює свої фізичні якості. Відомо, що з в'юком вагою 100-150 кг гуцульський кінь може пройти вузькими кам'янистими стежками до 100 км за день (гранична норма наванта- ження під сідлом чи в'юком не повинна перевищувати 30-35 % живої маси коня), а кінь іншої породи за один день може пройти під в'юком вагою 30-35 кг до 50 км. Гуцульський кінь сьогодні має достатньо широке застосування в ко- лективних, фермерських і лісових господарствах, а також у господарстві і по- буті громадян. Цьому сприяє брак доріг, нестача транспортних засобів або т- рудність їх використання. Окрім того, в умовах наростання енергетичної кри- зи багато транспортних і сільськогосподарських робіт економічно вигідніше проводити з використанням коней, оскільки затрати на їх утримання дуже низькі. Практика показала, що гуцульськими кіньми доцільно виконувати ро- боти, пов'язані з частими зупинками, перевозити вантажі на короткі відстані, підвозити корми до ферм, молоко на молочні пункти, орати присадибні ді- лянки, на лісозаготівлі. Використовувати їх можна також для охорони лісу, випасання худоби тощо. За підрахунками вчених США, використання коней на підсобних ро- ботах дає змогу щорічно економити до 4 млн. т. нафтопродуктів. Для раці- онального і більш ефективного використання коней необхідно знати їх ос- новні робочі якості: силу, швидкість руху і тривалість роботи. Між ними іс- нує певна залежність. Нормальною вважають для робочого коня силу тяги в межах 13-15 % його живої маси, рух кроком зі швидкістю 4-5 км/год., про- тяжність роботи 7-8 годин (з перервою 2 години в середині робочого часу). За таких умов кінь масою 400-450 кг на звичайному возі по хорошій дорозі може перевозити 5 т корисного вантажу. Вчені підрахували, що для виконан- ня сільськогосподарських та інших робіт, які припадають на живе тягло, пот- рібно, в середньому, 2-4 робочі коні на 100 га сільськогосподарських угідь. Незамінний помічник Окрім економічного, використання коней має й екологічне значення – це, насамперед, мінімальна ерозія ґрунту порівняно з важкою технікою, від- сутність викидних газів тощо. Гуцульські коні мають спокійний норов і поведінку, досить швидкісні, тому добре надаються для верхової їзди. У Польщі, Словаччині Румунії та ін- ших країнах їх давно використовують для кінного спорту, сільського та масо- вого туризму, гіпотерапії. Розвиток рекреаційної галузі в Карпатському регі- оні України неминучий, тому використання гуцульського коня з цією метою має чудову перспективу. На початку 90-х років розведення гуцульської породи коней в Кар- патському регіоні України набуло критичного стану. Реформа системи госпо- дарювання призвела до ліквідації п'яти племінних конеферм. Зоотехнічна та селекційно-племінна робота була вкрай запущена, у зв'язку з цим поголів'я коней даної породи стало катастрофічно зменшуватися, а покращення пле- мінних та господарських якостей не проводилося взагалі. Скрутне економічне становище нашої держави загалом і Карпатського регіону зокрема – відсутність техніки, дороговизна паливно-мастильних ма- теріалів з одного боку, а також специфічні географічні та природно-кліматич- ні умови, роздрібненість та збільшення площі земельних наділів з другого, зробили надзвичайно актуальним відродження гуцульської породи коней. Завдяки ініціативі науковців і практиків проведено значну роботу що- до покращення ситуації в гуцульському конярстві. Інститут тваринництва, за дорученням Української академії аграрних наук, підготував "Програму роз- витку та наукового забезпечення конярства в Україні". Програмою, розрахо- ваною на 1993-1997 рр., було передбачено вдосконалення основних порід ко- ней, у тому числі і гуцульської. Управління сільського господарства і продовольства Івано-Франківсь- кої області, відповідно до згаданої вище програми, видало наказ, яким зобо- в'язало обласне об'єднання з племінної справи, відділ тваринництва НВО "Еліта" разом з районним управлінням сільського господарства і продоволь- ства, колгоспи і радгоспи програму стабілізації розвитку цієї галузі в госпо- дарствах області, поліпшення племінних і робочих якостей коней на 1993- 1995 рр. і на період до 2000 року. Згідно з цим наказом на Коломийській племстанції було створено Державну заводську конюшню. Окрім коней інших порід було закуплено 6 чистопородних жеребців-плідників гуцульської породи. Основним напря- мом її діяльності мала стати організація парувальних пунктів, запровадження штучного запліднення кобил тощо, з метою покращення породного статусу гуцульського коня в приватному секторі, а також поліпшення місцевих коней передгірних та плоскогірних районів області. У Верховинському районі було відкрито племінний репродуктор, який мав на меті створити селекційне (ге- нофондове) стадо – племінну базу для збереження генофонду та забезпечення сталого відтворення гуцульської породи коней. Вбачаючи необхідність відродження зникаючих порід тварин в Кар- патському регіоні України, УААН відгукнулася на клопотання Міжнародної науково-практичної конференції, яка відбулася в рамках 12-го Гуцульського фестивалю в м. Косові і створила при Прикарпатському відділенні інституту агроекології та біотехнології лабораторію гірського тваринництва. Основна мета її діяльності – оцінка племінних ресурсів та формування масиву гу- цульської породи коней в гірських районах Українських Карпат. Науково-виробничі дослідження проведені в 1994-2003 рр. показали, що гуцульську породу коней слід розглядати як національне надбання Укра- їни. Вона має унікальні господарські та біологічні якості, які забезпечують її ефективне різноманітне використання в господарствах всіх форм власності в регіоні Українських Карпат та за його межами. За результатами обстеження та зоотехнічної оцінки поголів'я гуцульських коней, а також вивчення генети- ко-селекційних особливостей породи доведена необхідність проведення з нею поглибленої селекційно-племінної роботи, одним з елементів якої пови- нен стати селекційно-генетичний моніторинг з залученням імуногенетичних, цитогенетичних та гематологічних методів дослідження. Лабораторією гірського тваринництва Косівського відділу проблем гірського землекористування Івано-Франківського інституту АПВ зроблено обстеження господарств Карпатського регіону України на предмет наявності коней гуцульської породи. Проведена порівняльна оцінка генофонду гу- цульської породи за групами крові, встановлена відповідність поголів'я коней в господарствах Івано-Франківської, Закарпатської та Чернівецької областей породним вимогам. Проводиться робота щодо організації племінних коне- ферм і формування селекційного стада, а також щодо поліпшення місцевого поголів'я коней передгірних і плоскогірних районів. Результат десятирічної діяльності За результатами проведених досліджень обґрунтованя методичні під- ходи і організаційно-методичні засади селекційно-генетичного моніторингу при розведенні гуцульської породи, які покликані забезпечити не тільки збе- реження, а й реконструкцію та розширене відтворення генофонду породи. Племінна конеферма СФГ "Максимів" Чистопородна кобила Марка з лошам Деякі елементи генетичного моніторингу відпрацьовані у племінній роботі щодо відновлення генофонду гуцульської породи коней з метою добо- ру кращих генотипів і спрямованого підбору на конефермі Кутського лісо- комбінату у с.Білоберізка Верховинського району (1996р.); в господарствах Карпатського НПП Надвірнянського району (1997р.); в Коломийській дер- жавній заводській конюшні (1998 р.); ЗАТ "Прикарпаття" с.Рожнів та СФГ "Губчук " с. Розтоки Косівського району (1999-2000 рр.). Найбільш результа- тивним прикладом застосування генетичних маркерів у селекційному процесі є племінна робота на конефермі СФГ "Максимів" с.Річка, а також приватно- му секторі Косівського району, де знаходиться найбільш типове поголів'я. На сучасному етапі розведення гуцульської породи коней є доцільним залучення міжнародних інвестицій, привернення уваги зарубіжних партнерів. Перші кроки в даному напрямі уже зроблено – відкрито проект Міжнародної благодійної фундації Хайфер Проджект Інтернешнл – "Відродження гу- цульського конярства на Прикарпатті". Проект має на меті збереження гено- фонду гуцульської породи коней. Селянським родинам подаровано 30 кобил гуцульської породи. Кожен одержувач передасть перший приплід жіночої статі у 2-річному віці новому учаснику проекту. Окрім цього фундація забез- печує вівсом та грубими кормами, для розвитку кінного туризму придбано 2 брички та 10 сідел, регулярно для учасників проекту проводяться спеціалі- зовані навчання і тренінги-семінари з конярства, використання коней для рекреаційних цілей тощо. В рамках проекту також заплановано створити і укомплектувати ветеринарні пункти; створити пункти природного парування з використанням чистопородних жеребців; провести покращення пасовищ та сінокосів шляхом внесення мінеральних добрив та підсіву багаторічних трав. Для підвищення ефективності племінної роботи заплановано придба- ти чистопородних жеребців-плідників. З цією метою проведено обстеження кінних заводів та племінних конеферм з розведення гуцульської породи ко- ней Польщі, Угорщини, Румунії та Словаччини. На сьогоднішній день закуп- лено 4 чистопородні жеребці-плідники, проводяться карантинні заходи. Під- тримку з розвитку гуцульського конярства в регіоні також надає Національ- ний природний парк "Гуцульщина", тут заплановано створити ферму-модель з розведення гуцульської породи коней. На даному етапі проводиться форму- вання селекційного стада. Налагоджена тісна співпраця з науковцями і фахівцями Польщі, Угор- щини, Румунії, Австрії, що дасть змогу розробити схему спільної селекційно- племінної роботи з породою, розпочати формування племінної книги, а та- кож організувати висококваліфіковане навчання, обмін досвідом тощо. Для втілення останнього в життя, тобто для вивчення успішного дос- віду Польщі щодо розведення, утримання і використання гуцульської породи коней на приватній основі, а також для кінного туризму, агротуризму, гіпоте- рапії тощо, було організовано і проведено шестиденний семінар "Передача досвіду і допомога в організації розведення та використання гуцульської по- роди коней в Україні" фінансованого за рахунок гранту ПАУСІ (Польсько- американсько-українська ініціатива про співпрацю). До групи учасників семі- нару (близько 40 чоловік) входили члени проекту ХПІ, фермери, представни- ки органів місцевого самоврядування і зеленого туризму, науковці та інші за- цікавлені особи. На першому етапі учасникам семінару було показано вико- ристання коня гуцульського для розвитку туризму в сільській місцевості; ор- ганізовано візити в приватні і державні осередки де займаються розведенням гуцульської породи коней, а також рекреаційною і туристичною діяльністю; прочитано лекції з тем: розведення коней, тренінг коней для використання в туризмі, організація конеферм і господарська діяльність, маркетинг турис- тичних послуг з використанням гуцульського коня, роль місцевих органів са- моврядування в розбудові туристичного потенціалу регіону тощо. Це відіграло надзвичайно велике значення у підвищенні свідомості і професіоналізму громадян, їх згуртованості тощо. Також передбачено спільне видавництво брошури українською мовою. Гуцульські коні мають спокійний норов і поведінку, досить швидкісні, тому добре надаються для верхової їзди. В багатьох країнах Європи їх давно використовують для масового кінного спорту, кінного туризму та гіпотерапії – лікування на конях. Вченими доказано, що коні мають позитивну біоенергетику, вихову- ють у молоді доброту, щедрість і розважливість – вони донори. Гіпотерапія дає позитивні результати при захворюваннях хребта, відновлює діяльність вестибулярного та опорно-рухового апаратів, стимулює функції всіх внут- рішніх органів, а також сприяє психологічному розвантаженню. Встановле- но, що гіпотерапія дає позитивні результати при реабілітації дітей хворих на ДЦП (дитячий церебральний параліч). Виявляється, що фізіологія коня – тем- пература тіла частота скорочення м'язів, дає позитивні імпульси на скорочен- ня м'язового тонусу, примушує працювати дитячі м'язи. Коні цієї породи на сьогоднішній день є одним з найважливіших чинни- ків розвитку агротуризму в Польщі. Характерно, що протягом останніх 50-років тільки в Польських Карпатах організовано понад 50 господарств і агротурис- тичних осередків з використанням гуцульської породи коней. Значна робота в даному напрямку проводиться конярами, аграріями, підприємцями Словаччини, Румунії, Угорщини, Австрії тощо, які вже давно зацікавлення польським досвідом у сфері використання гуцульських коней для "активізації" гірської місцевості. Дана порода коней, за одним з елементів культури, спільна для народів Карпат. Розвиток рекреаційної галузі в Карпатському регіоні України немину- чий, тому використання гуцульського коня з цією метою має чудову перспек- тиву. Останнім часом спостерігається тенденція до збільшення кількості по- голів'я коней у приватному секторі. Результати досліджень показують, що за останні роки в Карпатському регіоні Укра- їни розведення гуцульської по- роди коней, а також викорис- тання їх для туризму та гіпоте- рапії приводить до створення нових робочих місць, збільшує шанс розвитку малих віддале- них населених пунктів і цим самим є одним із найважливіших чинників роз- витку сільського зеленого туризму. Більше позитивних зрушень у цьому на- прямку спостерігається в Закарпатській області: СФГ "Золота Підкова" Ужго- родського району, санаторій "Квітка полонини" Свалявського району тощо. Значно активізувалася робота в гірських районах інших областей Кар- патського регіону. Населені пункти, які розташовані здебільшого в долинах річок та їх притоках, куди також ведуть основні комунікаційні шляхи, мо- жуть служити вихідними, початковими пунктами кінних туристичних мар- шрутів. Заселення гірської місцевості має велике значення не тільки для об- слуговування туристів (організація привалів, нічлігів, харчування), а і для го- дівлі, напування коней чи їх заміни. Метою кінного туризму в Карпатах найчастіше буде вихід на ту чи ін- шу вершину, з якої відкриваються далекі горизонти, мальовничі краєвиди. При організації такого походу одним із першочергових завдань є вибір мар- шруту – необхідно уникати стрімких каменистих підйомів і спусків. При цьому необхідно враховувати фізіологічні можливості та біологічні особли- вості коней для запобігання їх травмування і виснаження, а також не забува- ти про годівлю та напування. На сьогоднішній день жителі гірських районів усвідомлюють, що ту- ризм має стати основним джерелом грошових надходжень. Тому багато з них займаються будівництвом, реконструкцією і облаштуванням власних садиб для прийому туристів. Вони переконані, що кінний туризм є одним із найважливі- ших чинників розвитку зеленого туризму в Українських Карпатах і, що, в свою чергу, туризмові належить одне із провідних місць у відродженні гуцульського конярства. Тому ефективність використання коней в туристичній індустрії має поєднуватися з правильним веденням селекційно-племінної роботи. Отже, основою стабілізації та підвищення економічного і культурного рівня життя горян є розвиток рекреаційної галузі, правильно поєднаний з гос- подарською діяльністю та охороною природи. http://www.nbuv.gov.ua