Тільки в Карпатах і залишилися ведмеді

Ведмежа територія Тільки в Карпатах і залишилися ведмеді. На території решти України їх винищили ще півстоліття тому. Карпатські бурі ведмеді - істоти мандрівні. Вояжують собі, залежно від пори року, погодних умов і можливості попоїсти, з українського на румунський бік чи здійснюють турне у польські Бескиди. Прикордонники часто натрапляють на пасма їхньої шерсті у колючому дроті вздовж контрольної смуги. В пошуках «своєї» території ведмеді інколи долають по 300 км і вибираються на хребти заввишки 1880-2000 м. «Питомо ведмежими територіями на Прикарпатті є лісові масиви Чорногори та Горганів», - зазначає науковець, кандидат біологічних наук Олексій Слободян. Чоловік - єдиний в Україні знавець карпатського ведмедя, віддав вивченню звіра майже двадцять років свого життя. Не раз зустрічався з ним наживо. Визначив, що сучасні межі поширення карпатського бурого окреслюють гірські села Верховинського, Долинського, Надвірнянського, Косівського районів. Якщо взяти карту і з'єднати Спас, Ісаєв, Східницю, Любинці, Поляницю, Кропивник, Старий Мізунь, Красне, Солотвин, Битків, Лоєву, Делятин, Яремче, Печеніжин, Космач, Брустори, Яворів, Устеріки, Лопушну, Красноїльск, вийде така собі ведмежа територія. Війна і мир А був же час, коли ведмідь і справді розкошував у Карпатах, почуваючись володарем вершин та схилів. І було це до 1883 року, коли в Австро-Угорщині прийняли перший мисливський закон. Доти горяни будували свої стосунки із Місьом на основі звичаєвого права - як співжиття. Били ведмедів лише коли ті завдавали шкоди господарству або загрожували життю. Ще й зараз у верховинських селах, зокрема в Розтоках, розповідають бувальщини про те, як 150 років тому селяни зустрічалися на лісових стежках з молодими ведмедями. Спокійно проходили повз, не зачіпаючи одне одного. Полювання поклало край «лісовому миру». Ведмедя визнали шкідником і взялися винищувати. «Тварини, які визнані за шкідливих, такі як ведмеді..., може кожен відстрілювати і виловлювати», - зазначалося в «Новому уставі ловецькому для Галіції» від 1898 року. За даними, які зібрав для дисертації головний спеціаліст обласного Управління лісового і мисливського господарства Олег Проців, у 1900 році в мисливських господарствах Галичини вполювали 36 ведмедів. У державних та орендованих для мисливства лісах на ведмедів ішли облавами. Збереглися дані про відстріл до 15-ти звірів за одні лови. «За Чорногорою Горгани - найдикіша частина Карпат, де найчастіше можна побачити найбільших оленя, ведмедя (до 2,5 м завдовжки, вагою до 400 кг - кор.), рися. Горгани - це Ельдорадо для мисливців», - писав у 1905 році львівський журнал «Ловецтво». Селяни також здобували ведмедів десятками. Є свідчення, що один гуцул здобув 50 клишоногих і на тому з рахунку збився. Полювання наповнювало імперську казну, забезпечувало роботу шкіропереробній галузі, давало дохід від використання рогів, жиру, таксидермії (виготовлення опудал). Вуйкам було непереливки. Аж так, що свідома спільнота в 1912 році поставила вимогу про охорону карпатського ведмедя. Позначилася на звірах і Перша світова війна. «Російські та австрійські війська полювали як вдень, так і вночі з автоматичною зброєю», - зафіксував польський історик Лєнартович. Рахунок убитих оленів йшов на тисячі, ведмедів - на сотні. Не дивно, що навіть після запровадження в 1922 році охорони карпатських ведмедів, у 1932-му клишоногих у Карпатах було всього 110 особин. Приватизація в законі Скільки Вуйків сьогодні живуть у наших горах, достеменно невідомо. У звіті про ведення мисливського господарства за 2010 рік значиться: в Українських Карпатах є 390 ведмедів. Як складали реєстр звірів? За даними обстежень єгерів і лісничих, пояснює Олег Проців. Звісно, не по головах рахували, погоджується чоловік. Відтак офіційні дані можна вважати приблизними. От напевно ж не внесли у списки клишоногих, які живуть у приватних садибах і при ресторанах. Відомо, що у клітки та вольєри на Прикарпатті закрито близько десяти бурих ведмедів. У Косові - в приватному господарстві, на фірмі та при відпочинковому комплексі «Байка». В Гуті - на базі «Синьогора». У Хом'яківці - на спортивно-мисливській базі обласного Товариства мисливців і рибалок (УТМР). Свого часу данину моді віддав і губернатор Франківщини. За першої каденції Михайла Вишиванюка у його вотчині в Турці мешкали два ведмедики. Доки не задрали тамтешню козу. В обласному управлінні лісового господарства стверджують, що звірі у їхніх документах не значилися. За українським законодавством, вилучені з природи ведмеді мають мати ветеринарний паспорт і документи, які підтверджують їх походження і законність набуття власником. Як-от угода купівлі-продажу чи дозвіл Міністерства охорони навколишнього середовища. «Дозвіл на спецвикористання диких тварин», в т.ч. «червонокнижних» (з 2003 року ведмеді занесені до Червоної книги України як зникаючий вид), видається за заявкою. Виробивши документи на право утримання ведмедя, людина отримує звіра у приватну власність. «У нас живуть ведмеді з цирку, - розповідає голова УТМР, керівник бази в Хом'яківці Михайло Лущак. - Хочемо ще двох «циркачів» купити. Річ у тому, що в неволі ведмеді виявляють агресію. Років до шести вони ще дресируються, а потім стають неконтрольовані. Від таких звірів позбавляються. Минулого року в Тисмениці стояв цирк. Нам пропонували ведмедя. Просили дуже дорого - 2,5 тисячі доларів. Коли ми відмовилися, звіра вбили. І розпродали по частинах...» «Під Києвом біля колиб вирощують ведмежат на м'ясо, - розповідає колишній головний мисливствознавець обласного управління лісового господарства Руслан Коцаба. - Поки малі, ведмеді грайливі й ласкаві. Кабаку вигідно рік-два витратитися на ведмедя. Це прикраса, атракція для туристів. Потім звірів б'ють. Продають їхнє м'ясо, шкуру, зуби, кігті, жир, внутрішні органи. Гроші повертаються з «наваром»...» Люди чи звірі? Сліди ведмедів, які йдуть під ніж, часто ведуть у Карпати. Єгері одного з прикарпатських лісництв у неофіційній розмові повідомили, що час від часу отримують пропозиції добути ведмежат для приватних колекцій. Такса - 2 тисячі доларів за голову. Виконують замовлення браконьєри. Ведмедицю застрелюють, малих продають. Фахівці припускають, що від куль браконьєрів на Франківщині щороку гине більше півсотні диких звірів. «Пам'ятаю, як один нелюд в барліг до ведмедя гранату кинув, - каже Руслан Коцаба. - М'ясця, бачите, захотілося...» Вбивство звірів, занесених до Червоної книги, карається за ст. 248 Кримінального кодексу - штрафом до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (50 тис. грн.), або обмеженням волі на строк до 3-х років з конфіскацією знарядь і добутого. Нагляд за дотриманням закону мають здійснювати користувачі угідь, органи лісового господарства, міліція та прикордонники. Та покарані чомусь одиниці. «Що б не казали, а чисельність бурих ведмедів на Прикарпатті за останні роки знизилася, - вважає Антон Островський, колишній директор Осмолодського мисливського господарства, що було одним із найбільших та найпотужніших в СРСР. - Багато тепер в лісі панів і підпанків зі зброєю зареєстрованою і незареєстрованою. І от так воно виходить...» Детальніше про даний матеріал за наступним посиланням: gk-press.if.ua/node/5877