УКРАЇНСЬКІ КОЛИСКОВІ

Сон і дрімота раз у раз приходять в „хатину теплесеньку", „де дитина малесенька"; пелехаті коти, гулі у червоних чоботях обов'язково заколисують дитя, а колиска у дитяти неодмінно чарівна, і вервечки шовковії, золотії бильця. Мати у пісні годує малюка смачною юшкою, кулешиком, яблучком і солодким молочком. А прийшовши з поля, приносить три квіточки: „одна буде сонлива, друга буде дрімлива, третя буде щаслива".„А сонечки й ув очиці, здоров'єчко й у плечиці",„ростоньки да й у костоньки, добрий ж розум й у голивоньку", - так прикликає матуся все найкраще до своєї крихітки. Часто й сама Матір Божа допомагає неньці заколисати дитя, благословляючи його щастячком... Якщо запитати в сучасної мами, для чого вона співає колискових, то, найпевніше, почуємо відповідь: „Щоб дитина швидше заснула". Упродовж багатьох років учені теж вважали колискові суто побутовими піснями, які призначені для присипляння дітей. Однак глибше вивчення жанру, намагання з'ясувати генезу колискових, розширило наше уявлення про них. Спираючись на дані психологів, колискову цілком справедливо можна зарахувати до кооперативної форми гіпнозу, під час якого використовуються як невербальні його елементи - дуже слабкі, монотонні, повторювані подразники (гойдання, специфічні мелодії), так і вербальні засоби - словесне умовляння, навіювання. Співаючи колискових і водночас погойдуючи дитину, мати поступово переводить її зі стану бадьорості у стан сну. В цей час мати виконує роль сугестора (навіювальника), оскільки "замовляє" свою дитину на добро, здоров'я, щастя у майбутньому: Ой шоб спав - ни плакав. Ой шоб рис - не болів, Ой шоб росло - не боліло Не голивонька, не все тіло, Ой ростоньки дай у костоньки, Добрий ж'розум й у голивоньку А для Вовки калачі, Шоб Вова спав удень і вночі, Шоб сон міцний, а вік, довгий, Шов Вовка був іавікди добрий Сонку, дрімку, голубоньку! Приспи мою дитиноньку. Приспи ж ії вдень і вночі - Буде мати чорні очі. Чорні очі біле тіло, Щоб кожному була мила, Та щоб росла, не боліла, Головоньки не сушила. Розмірковуючи над змістом та призначенням колискових пісень, не можна не помітити такої, на перший погляд, нелогічності: їх співають маляті в той період його життя, коли воно не розуміє словесних текстів, і навпаки, коли дитина починає розуміти слова, колискових їй уже не співають. Але згадаймо те, про що вже йшлося вище: наспівуючи колискових, мати не тільки припрошує дитину до сну, але й водночас прикликає до неї усі земні блага й сама щиро вірить у те, про що співає. Хіба ж це не закладання „позитивної програми", не формування коду щасливої долі? Це справжні пісні-замовляння, яскраві зразки доброї вербальної магії. А як дбайливо треба пильнувати сон дитини, щоб навіть котові заборонялося: "Не ходи по хаті, не збуди дитяти, бо дитя маленьке спатоньки раденьке". У багатьох колискових малечий сон оберігають одразу два коти - сірий і білий. Згідно з традиційними віруваннями, життя дитини протягом першого року було важке: вважалося, що вона «відкрита" для всіх можливих небезпек. Як наслідок, з'явилася ціла система заборон, застережень і різноманітних оберегів . Життя перволітка постійно оберігалося, захищалося, особливо ж його сон. Наші предки вважали сон "малою смертю", оскільки вірили, що під час сну душа залишає тіло і мандрує у країні мрій. Переляк, різке пробудження може призвести до того, що душа не повернеться у своє тіло. Час після заходу сонця й ніч були вкрай небезпечними, вважалися часом темних сил, їх активного впливу на людину (тим паче на маля) , тому й мати вживала шобіжних заходів, щоб відвернути лихо. Адже злий дух міг забратися у рот сонній дитині і на немовля могли напасти „нічниці" (або „крикси") - тоді воно невгамовно кричатиме цілу ніч; дитину могли навіть підмінити ("одмінок"). Система народних оберегів нічного сну дитини охоплювала обереги-предмети (сіль, часник, цибуля, ріжучі, колючі предмети тощо), обереги-дії (обкурювання хати, вивертання одягу. Із прийняттям і поширенням християнства іх доповнили запалюванням свічки, що має горіти з третіх півнів, накладання хресного знамення на дитину й колиску, обов'язкова молитва). Одним з архаїчних і найефективніших охоронних засобів був оберіг-наспів. Материнська любов, втілена у колисковій, здатна знешкодити недобрі впливи на дитину. Цієї сили мати щоразу просила, звертаючись до предків - охоронців роду. Кличні (висхідні терцеві) інтонації виразно прослуховуються у багатьох поліських колискових. На думку вчених, сам голос матері мав магічні властивості й здатен був обмежити простір від шкідливої "нечистої" сили, створюючи в радіусі звучання захисне коло. Не дивно, що більшість виконавиць співають колискових майже голосно, принаймні, у відкритій грудній манері. Поступове відживання язичницьких вірувань із часом призвело до забуття первинного контексту побутування колискових, тому не дивно, що сучасні мами й не здогадуються про їх глибинний магічно-захисний зміст. Наспівуючи своєму маляті "Котику сіренький", вони переливають свою любов дитяті, і дякують Богові за Його найбільший і найцінніший дар жінці.