Історія пошти у Коломиї

Перші поштові уряди відкрито в середині XIX століття. Це пов’язане з тим, що через північні окраїни Гуцульщини проходили поштові шляхи зі Львова до Чернівець. Українські війська залишили Коломию 24-го травня 1919 року, а через два дні ціле Покуття зайняли війська Румунії. Пошта Західно-Української Республіки з усіма її атрибутами перестала існувати. Постав своєрідний комунікаційний вакуум, який тривав до 12-го червня. Зміна наступила із прибуттям до Коломиї майора Турбату-представника румунської центральної військової установи з метою врегулювання завмерлого поштового зв'язку. І знову на допомогу прийшов управитель коломийського суду др. Іван Чернявський, який розповів про події у грудні 1918 року, коли увійшли до поштового обігу марки Західно-Української Народної Республіки. Тепер уже рішенням румунської окупаційної влади зроблено надруки на досить значній кількості старих австрійських марок, які були у резерві пошти в Чернівцях-головному місті румунської окупаційної адміністрації. Надруки виконані у прямокутній формі, всередині якої три літери CMT (Comandementul Militar Teritorial, що означає-Територіальна Військова Комендатура) та новий номінал. Такі марки з надруками отримали для вжитку поштові відділення у Коломиї, Городенці, Делятині, Ланчині і Снятині. Поштова емісія мала виразний тимчасовий характер, оскільки була одним з атрибутів також тимчасової окупаційної влади. Нині ці марки є об'єктом колекціонування, але щодо популярности та унікальности вони значно поступаються коломийським виданням західно-української пошти. Початок Другої світової війни означав для цілого Покуття знову нову окупацію-на цей раз Коломию та прилеглий регіон зайняли війська Угорщини-союзниці Німеччини. У складі військових угорських частин було немало осіб, що походили із Закарпаття, зокрема й українців. Вони найчастіше виконували роль перекладачів, оскільки угорська мова була цілковито незрозумілою для місцевого населення. Одним із них був Володимир Маркус, походженням із Волового. Він, будучи ще до війни досить відомим філателістом, прийшов на пошту в Коломиї й запитав, чи мають там якісь марки. У відповідь почув, що марок немає, однак, є кількасот совєтських поштівок. У Маркуса, який знав історію коломийських видань, народилася ідея зробити щось подібне. За допомогою угорського офіцера, в якого Маркус був перекладачем, вдалося зреалізувати цей план. Так 3-го липня 1941 року зроблено надруки на совєтських поштівках чотирьох видів (загальна кількість вагається між 700 і 800 штук). Надрук складається з двох частин: ліворуч тризуб, який прикриває совєтський герб, а праворуч -у п'ять рядків: Пов. Упр. / Коломия / 3.VII.1941 / (балка, що закриває старий номінал) / 50 сот. Незначна частина поштівок із цими надруками пройшла пошту. Усі ці листівки є об'єктами підвищеного зацікавлення колекціонерів. В 1871 р. поштові уряди фігурували вже в Делятині, Микуличині та Яблуниці. Особова пошта зі Станиславова до Делятина відходила щодня, крім неділі, о 17 годині - в 1871 та о 9 годині - в 1874 pp. З Делятина листи перевозилися до Микуличина та Яблуниці72. З грудня 1871 р. новим поштмейстером у Ланчині став Коломан Маріянський, який помер в лютому 1873 р. . В 1874 р. поштовими урядами керували74: Делятин - Генріка Обертинська, Яблуниця - Осип Дрогомирецький, Ланчин - Аполонія Маріянська, Микуличин - Теодор Борнштедт. До 1876 р. включно у Ланчині функціонувала кінна пошта75. З появою залізниць оплата за пересилку звичайних листів вагою до 15 г значно знизилася і по цілій Австро-Угорщині, незалежно від віддалі, стала складати всього 5 крейцерів76. В 1879 р. на Делятинщині відкрито перший телеграф77. Під час будівництва залізниці Станислав-Воронєнка 1 червня 1893 р. створено поштовий уряд у Дорі та Татарові78, а 10 лютого 1894 р. - телеграф у Татарові79. В 1896 р. поштовими урядами керували80: Делятин - Генріка Обертинська, Яблуниця - Ян Владислав Майснер, Ланчин - Аполонія Філіповська, Микуличин - Ян Центнер, Дора - Абрахам Бауч. В 1897 р. на літній сезон з 1 червня відкрито поштовий уряд у Яремчі81. Під 1899 р. вже згадується телеграф у Микуличині82. У 1912 р. поштові відділення діяли у Биткові, Білих Ославах, Вижниці, Делятині, Дорі, Жаб’ї-Слупейці, Зелені, Кобаках, Косові, Космачі, Кутах, Ланчині, Микуличині, Надвірні, Пасічні, Печеніжині, Пістині, Розтоках на Буковині, Соколівці, Татарові, Яблунові, Яремчі та Ясенові Горішньому. Телеграфні станції функціонували у Ворохті, Вижниці, Делятині, Жаб’ї-Слупейці, Косові, Кутах, Ланчині, Микуличині, Надвірні, Пасічні, Печеніжині, Пістині, Розтоках на Буковині, Татарові, Яблунові та Яремчі83"84. Футбольна команда "Блискавка" (працівники зв'язку), яку організував одразу ж після війни начальник коломийської пошти пан Барський. Цей колектив здобув перемогу в обласній спартакіаді 1945 року. Переможці повним складом виїхали до Києва, де брали участь у республіканських змаганнях і посіли 1 місце у третій групі. Наприкінці 1960-х-на поч. 1970-х рр. новими будівлями доповнено і коломийське середмістя — універмаг «Коломия», пошта, кінотеатр ім. Мирослава Ірчана та Будинок торгівлі стали своєрідним дисонансом на тлі австрійської архітектури міста. Через 20 років кількість поштових відділень та телеграфних станцій збереглась практично такою ж, проте, вже не згадуються пошти у Кобаках, Розтоках, Соколівці та Зеленій.