Прославило Космач і весілля у традиційних гуцульських строях, на конях. «Коней 60 ішло від молодого, і тільки чоловіки їхали, — каже Дмитро Пожоджук. — Так було прийнято, що від молодого жінки не
йшли. Від молодої десь 40 жінок на конях. Все це їхало до церкви. Зараз це все збереглося, але вже їдуть і жінки, і чоловіки. Співали переспівки весільні. Був князь і княгиня, і вони мали дружбів
та дружок, а всі весільні гості називалися бояри». Ольга Луцик у США видала книжку про карпатські весільні традиції, яку назвала «Князі гуцульських полонин».
«На Гуцульщині землі дуже неврожайні, скелi, ліси, де жили ведмеді й вовки. А податок мусили платити великий, — розповідає пан Дмитро. — То наші люди поїхали до Відня і просили австрійського
царя, щоб зменшив їм податок. Поїхало тоді 12 чоловік iз Космача, одягнені в гуцульський одяг, до Відня. Всі подумали, що вони хочуть царя вбити, але гуцули наші знали кілька мов, звернулися
німецькою до охорони. Цісар прочитав переданий охороною папір і захотів бачити цих людей, а потім поставив умову: «Якщо ви хочете мати менший податок, то привезіть мені ваше космацьке
весілля». І дав їм такий папір, що поки вони це весілля будуть збирати, Космач звільняється від будь-якого податку. В Космачі на той час уже стався переполох, що гуцулів там повбивали,
відправляють панахиди і тут — приїжджають!». Отже, збирається громада на сільський майдан і організовує перший конкурс краси. Створюють журі з 11 членів, де два священики, римський ксьондз i
сільський війт. Хлопців вишикували в одну лінію, дівчат — у другу. Вибирають найкращого хлопця і найкращу дівчину на князя і княгиню, які мають їхати до Відня вінчатися. Їм, відповідно,
відбирають дружбів і дружок і цей весільний похід їде до австрійської столиці. Франц-Йосип скликає до себе друзів, єпископи французькі та італійські їх вінчають, цар дає їм приданого. «Моєї
мами рідний брат там був за дружбу, тому я про те багато знаю», — завіряє пан Дмитро. Після цього Космач був звільнений узагалі від будь-якого податку. І в кожній хаті, поруч з образами,
висів портрет Франца-Йосипа. Коли женився парубок, то йому під вінок на чолі ставили монети із зображенням Франца-Йосипа. І коли виходила заміж дівчина, то їй таке ж робили, тільки ще на
груди вона клала намисто із зображенням Франца-Йосипа. Ця традиція збереглась і до сьогодні. http://www.haidamaka.org.ua
Write a comment