-Проте гуцульські відуни дозволили мені розповісти дещицю з їхніх таємниць. Без їхнього дозволу я би цього не зробила. - Дуже дивним також видається й те, що мольфари передали свої знання
жінці, адже, за карпатськими законами, цього робити також не можна? - Я знала про це і дуже глибоко вивчала це питання. Самі мольфари говорили мені, що жінці природою дано значно більше, аніж
їм. В крапатській магічній традиції жінка має велике значення. Та й навіть чоловіки мольфари часто брали собі в учні жінок. Тому більшість з нас здатна не тільки розповідати про чаклунство,
але й навіть відтворювати це на практиці. Щоправда, є речі, які не може зробити жінка, скажімо заклинати зброю чи відводити громи. - А чи не передали вам карпатські маги частинку своєї сили?
- Про це я наразі не можу говорити. Скажу тільки, що магією я не займаюся, я тільки досліджую древню традицію та розповідаю про це людям. - У вашій книзі є багато замовлянь, чи не може хтось
використати це для заподіяння зла? - Ні, в книзі немає ніяких „темних” примівок. До того ж, аби слова, передані мольфарами, почали діяти, треба мати неабияку віру. На жаль, більшість сучасних
людей вже її назавжди втратили. Тому я за це зовсім не переживаю. - За християнською традицією займатися чаклунством -- це великий гріх, і вашу книгу може різко осудити церква. - Я вважаю, що
таке відношення церковнослужителів до мольфарів і знахарів - це не що інше, як конфлікт інтересів. Якщо ми звернемося до історії, то побачимо, що, коли одна релігія замінювала іншу, то боги
минулого пантеону оголошувалися темними силами. Так сталося і тоді, коли на зміну язичництву, яке тепер уособлюють мольфари, прийшло християнство. Але не забуваймо, що тепершні чарівники
активно використовують християнську симоволіку, поєднуючи таким чином два світи. Зрештою Добро та Зло існувало завжди. У цьому основа Буття, і зовсім не важливо які імена вони матимуть.
Головне аби не порушувався прицип Великої Рівноваги.
Чи думаєте й надалі продовжити вивчення гуцульського чаклунства? - Спілкуючись із старими гуцулами, у мене накопичилося матеріалу на кілька книг. Отож тепер можна би піти двома шляхами:
або писати наукову монографію, або ж продовжувати в довільному стилі розповідь про карпатське мольфарство. Наукова праця -- це, звісно, добре, але не всі зрозуміють і прочитають
монографію, а мені б хотілося, аби якнайбільше людей дізналися про наші древні культурні надбання. Та й мольфарів з кожним роком залишається все менше і менше. Отож, я, напевно, продовжу
свій карпатський цикл подібною книгою. Читать полностью: http://h.ua/story/38989#ixzz3UkrRpDmI
Write a comment